Найпростіше - закрити очі і не помічати, сказати: "Кожен сам за себе". Або послатися на те, що допомагати їм - прерогатива держави. Але держава складають її громадяни, тобто ми з вами. І якщо ми байдужі до біди ближнього, якщо милосердя - це не наша справа, якщо чужа біль нас не стосується, якщо ми весь час будемо чекати, що все зроблять інші, то не помітимо, що інші - це і є ми, що вони такі ж... Суспільство, в якому люди спокійно проходять повз чужої біди і болі, приречена.

Діти-сироти - вони нічиї. У них немає мами, яка стіною захистить від ворожого світу. За них нікому заступитися й самі за себе постояти вони теж не можуть, вони маленькі. Тому ми їм допомагаємо.

27.12.2010 відбулася поїздка представників факультету ОФФ, а саме членів студентської ради з заступником декана Клименко В.І. до Вінницького обласного дитячого будинку змішаного типу «Гніздечко» та до дитячого будинку «Малятко».

 

На зібрані кошті, студентами ОФФ, було придбано необхідні речі та невеликі подарунки у вигляді іграшок для діток, а саме: памперси різних розмірів, дитячі шампуні та мило, серветки та інші засоби гігієни. М’які іграшки, ляльки, альбоми, фарби, олівці а багато іншого…

Ми зайшли у багато груп з дітками, навіть до тих що з вродженими вадами. Серце не може лишатись байдужим коли на них дивишся та береш на рук. Вони всі такі милі, такі чудові, не вкладається у голові як їх могли залишити. Усього у дитячому будинку Малятко 87 дітей. Радісно було чути те, що є люди які їх беруть до себе, усиновляють.  
Давайте не будемо байдужими до цих маленьких прекрасних створінь, які в ні в чому невинуваті.