Тетяна Тернавська,
студентка обліково-
фінансового факультету

Вишита маминими руками

Одягну сорочку вишиту,
Вишиту червоними нитками.
Одягну її квітками ніжно вкриту.
Маминими руками зшиту.

Тай піду співать пісень,
Буду я співати цілий день.
По лісах рознесеться пісня,
Колихатиме зелене листя.

А вертаючись увечері додому
Я свій шлях веду через долини.
Підійму я до сонечка голову,
Щоб пісня лилась через полонини.

Та сорочка вишита з квітками,
Зігріває душу кожен день.
І як тільки на неї гляну,
В серці і думках сотні пісень.

Ті пісні співала мені мама,
Вишиваючи стіжочок за стіжком,
Різнобарв'я на сорочці повна гама,
Вишиті там маки із бузком.

Поглядаю зараз на сорочку,
На обличчі одразу усмішка,
Згадую мамусину хусточку,
Ех, мені б дитинства зараз трішки.

Вечір у хаті, вечір в дворі,
Мати у хаті шиє мені
Гарну сорочку, що наче ясна,
Щира і тепла весняна краса.

Вишиті квіти на рукаві.
Вони розцвітають неначе живі.
Шита сорочка не тільки нитками,
А й добрими, ніжними неньки думками.

Думками про щастя й здоров’я родини,
Добробут і радість від кожної днини,
Про мирне життя по всьому світу,
А також про нашу кохану Вкраїну!

Вікторія Ляшенко,
студентка факультету економіки,
менеджменту та права

Аліна Юренко,
студентка обліково-
фінансового факультету

Моя вишиванко

Ти зроду була оберегом народу,
Козацької слави прадавнім вінцем,
Єднала в собі і людей і природу,
Минулого символом, роду гінцем.

Сорочка на тілі немов друга шкіра
В бувалі часи рятувала життя,
Бо кожен орнамент то сила і віра
Любов до країни, з народом злиття.

Ти вишите хрестиком наше багатство,
Для інших лиш одяг, для нас оберіг,
З народження аж до небесного царства,
Проходиш по тисячі довгих доріг.

Моя вишиванко, що серцю так мила,
Ти душу нам грієш в чужій стороні,
Молитва матусі і батькова сила
В єдино злилися навіки в тобі.

Вишиваю вишиванку з вечора і до світанку

Вишиванку свою вишиваю
Квітами, що бачила у снах.
Я її до серця притуляю,
Мамині пісні в моїх думках.

Вишиванку коли одягаю
Посміхається моя душа.
Для очей не має краще раю,
Ніж посмішка матінко твоя.

Вишиванка то є символ сили,
Віри й визнання свого народу.
Символ, що нас досі не зломили,
Що немає українцям переводу.

Об'єднаймось разом, українці
Побудуємо свою країну.
З козацьких часів і до нині,
Будем підіймать її з коліна.

Україна то є наша мати,
Будемо її ми захищати,
Будемо її ми берегти й любити,
І тоді щасливо будем жити.

Тетяна Тернавська,
студентка обліково-
фінансового факультету

Катерина Поліщук,
студентка обліково-
фінансового факультету

Ось і настав цей день
Я знала він не за горами
Його чекала мов дощу після посухи

Адже в цей день збираються усі
І молодята, і старі
В цей день важливо бути в особливому вбранні

Бо має воно пристрасть дуже сильну
Якою потім цілий рік палатиме душа
Цей день для нас як українців важливий дуже

Адже сьогодні Вишиванки день
Коли можна вдягнутися прекрасно
І просто веселитись від душі

Забути всі образи й негаразди
Які турбують всіх завжди і всюди
І просто веселитись від душі