Домашнє насильство — це не завжди про видимі синці. Часто все починається з тиску, контролю, принижень чи мовчазного страху, який з часом стає нормою для постраждалої людини. Важливо вміти розпізнавати його прояви, щоб вчасно допомогти собі чи іншим.
Форми домашнього насильства
Фізичне — побиття, штовхання, удари, позбавлення сну чи їжі, будь-які дії, що завдають тілесної шкоди.
Психологічне — приниження, образи, погрози, контроль поведінки, ізоляція, залякування.
Економічне — заборона працювати, контролювання фінансів, позбавлення коштів, шантаж грошима.
Сексуальне — примус до статевих дій, у тому числі в межах сім’ї; будь-який контакт без згоди.
Ознаки, які варто помічати
Партнер контролює, з ким ви спілкуєтесь, куди ходите та як витрачаєте гроші.
Постійна критика, знецінення, маніпуляції, почуття провини.
Емоційна напруга вдома: страх викликати «неправильну» реакцію.
Різкі зміни поведінки або зовнішнього вигляду через тиск.
Ізоляція від друзів і родини, заборона на спілкування.
Почуття, що «все стає тільки гірше».
Наслідки, які не можна ігнорувати
Домашнє насильство руйнує здоров’я, самооцінку та відчуття безпеки. Воно впливає на дітей, що стають свідками, формуючи у них модель поведінки, яка повторюється в майбутньому. Вихід із цього кола можливий — але першим кроком є усвідомлення проблеми.
Якщо ви стали свідком чи зіткнулися з домашнім чи гендерно зумовленим насильством, звертайтеся:
• 102 номер екстреного виклику поліції
• 15-47 урядова гаряча лінія з протидії домашньому насильству
• 116 111 або 0 800 500 225 – Національна гаряча лінія для дітей та молоді
• 116 123 або 0 800 500 335 – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства
• 0432 67 04 60 – Вінницький міський центр соціальних служб
• 098 900 15 60 – Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги людям, які постраждали від домашнього насильства).

---

Інформаційний продукт підготовлено в межах співпраці UNFPA та ГО «Асоціація Амбасадорок України» за підтримки Уряду Данії. Думки, погляди та рекомендації, викладені в цій публікації, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, Уряду Данії або ГО «Асоціація Амбасадорок України».